Три роки тому (справжня річниця – 1 грудня) ми взяли участь у подіях, які трапляються раз на життя покоління. Те, що ми не зможемо зараз довершити, довершувати вже не нам. “Буде того зілля нашим дітям дорубать” (с). Три роки тому ми почали боротьбу за суверенітет України, яка триває і досі. Це з таких речей, які не даруються трьома п’яними президентами, за таке платиться кров’ю всього народу. Ну, не буває інакше. Наївно, як бачу тепер, було думати, що за нас уже заплатили наші попередники. Вони платили, платимо ми, ще й діти наші платити будуть, якщо ми передамо їм наші проблеми. На цій високій ноті про минуле закінчую. Давайте разом подумаємо, що робити далі. Ті, яких все влаштовує (влада і нинішня ситуація), можуть далі не читати. Але думаю, що таких просто немає. Я міркую дуже просто: … Read entire article »

Тутешню воду пити не можна – некип’ячена вона просто мутна, а кип’ячена стає коричневого кольору, про смак говорити взагалі не доводиться. Тому воду п’ємо лише з пляшок, куплену або привезену волонтерами. Бувають моменти, коли вона закінчується, і доводиться питт звичайну. На складі є таблетки для очищення води, але хімія вона і є хімія, щось я їй не довіряю… Тож зробила сьогодні отаке. Дві пляшки і вата. Літр проціджується в середньому за десять хвилин. Вода виходить прозора, як гірський кришталь, нормально кип’ятиться і на смак доволі приємна. Може, комусь стане у нагоді. … Read entire article »

Після того, як у Путіна у 2014 році завдяки добровольцям і волонтерам провалився план-“бліцкріг”, згідно з яким обласні центри півдня і сходу України мали посипатись, як карткові будиночки, під ноги зелених чоловічків, він за деякий час випрацював новий план захоплення нашої держави: увіпхнути окуповані території назад в Україну, руками своєї агентури з числа українських політиків домогтися дострокових виборів у 2017 році, на яких, згідно з цим планом, переможуть проросійські сили. На жаль, це досить реалістичний сценарій – навіть якщо вибори відбудуться не у 2017-му, а пізніше. Багато людей в Україні втомилися від діючої влади, розчарувались у Майдані – бо невідомо чому вирішили, що одразу після нього олігархи самі повернуть народу свої чесно награбовані у нього статки і настане загальна справедливість – а натомість всього лише російськоспрямованих бандитів при владі замінили європейськоспрямовані … Read entire article »

А давайте я вас посмішу трохи. Чи багатьом з вас випадало поспілкуватися з улюбленим письменником? Певна, що деякі мають такий досвід. Мабуть, це було десь на літературному вечорі? Чи, може, ви написали йому на сторінку у соцмережі і отримали чемну відповідь? Переконана: ні в кого це не виходило так круто і весело, як нещодавно у мене 🙂 Як багато людей з мого кола спілкування, в юності я захоплювалась “Дозорами” Сергія Лук’яненка. Не дуже полюбляю жанр фентезі, але ж “Дозори” насправді не про відьом і магів, а про сучасне нам пострадянське суспільство, правдива розповідь про життя сучасних людей. Від роману до роману спливав час, навколишній світ змінювався – і у книгах це чітко відбивалося. Наприклад, у першому “Дозорі” офісні працівники гралися у DOOM, а головний герой носив із собою CD-плеєр, і ці впізнавані деталі було дуже … Read entire article »

Ну, і щоб двічі не залазити в Інет – коротенька сьогоднішня замальовка: 500 метрів від передка. Цивілізоване місто. Їздять машини, ходять цивільні, працюють магазини. Поблизу чути “дашку” й АГС, на них ніхто не звертає уваги. Командир роздратовано бігає від магазинчика до магазинчика: – Що це за клята діра така? Нема де купити пополняшку!!! :)) … Read entire article »