… Read entire article »

Їдемо камуфльованим джипом уздовж лінії фронту. Сільська малеча вибігає до дороги, машуть руками, стрибають радісно. Виводимо клаксоном коротку руладу, щоб порадувати дітей. Командир, задоволено: “Ці уже не кричатимуть: “Рассія, пріді!”. Я (жест рукою у напрямку лінії зіткнення і далі): “Якби ще й ті не кричали…” Побратим Міша, сам з Донецька (у нас – світоглядне, у нього – особисте): “А ті вже давно не кричать. Там кажуть, що Росія їх зрадила, що всі кругом п…си, і хочуть тільки миру”. … Read entire article »

Якщо нам вистачить розуму, сили духу, любові, люті й дисципліни, і якщо складеться відповідна історична ситуація – ми, саме ми врятуємо нашу державу і станемо героями для багатьох поколінь. Якщо ми не потягнемо, або якщо певний момент не настане – назавжди уплямим себе. Це – наша жертва, яку доводиться приносити вже зараз. Наперед. Авансом. Пекло навиворіт, плата не за минулі, а за майбутні вчинки. Приносимо. Платимо. Бо іншого шляху щось змінити – немає. P.S. Це так, думки вголос. Уточнень і розлогих пояснень не чекайте… … Read entire article »

Зброя стовідсотково місцева, не завезена, радянсько-українського походження. “Сепари”, вочевидь, витягли її з місцевої школи. Притягли на свої позиції, де й кинули при відступі. Є версія, що дерев’яний калаш був потрібен їм для озброєння антиснайперського опудала. Але, думаю, вони просто “гнали”, приколювались, фоткалися з ним, як оце я зараз 🙂 … Read entire article »