* * * Буває, що в хвильку якусь одну Наслухаєшся розмов – На війні все точиться про війну, А хочеться – про любов. Весела майстерність, холодний гнів І лютий пекельний сказ – Усе це для знищення ворогів, Любов – для рятунку нас. Із Силою, що має безліч назв, Заходячи в резонанс, На мінному полі нам раз у раз Дає пропетляти шанс. Незриме, нечутне – а все ж, а все ж Існуюче недарма – Бо хтось там чекає. І ти живеш. Бо міцно тебе трима. 10.03.2023 … Read entire article »

Для початку – анекдот. Помирає старезний дід. Питає свою бабцю: – Скажи, ти мене коли-небудь зраджувала? – Та ти що, старий, ніколи не було. – А пам’ятаєш, як я у сорок п’ятому прийшов з війни, стукав, кликав тебе, а ти мені щось довго не відчиняла? Бабця ойкнула, сплеснула руками, вибігла з кімнати, полізла чимдуж на горище, відкрила скриню! А там – скелет. Так ось, виявляється, я на початку березня минулого року написала вірш, і внаслідок всім відомих подій, нервів і … Read entire article »

“А ЧОГО ЦЕ ВОНИ?” Мені не подобаються важкі ПідсУмки і їхній вміст. А ще – протитанкові їжаки На вулицях рідних міст. Іржаві, грубезні, вони таки Спотворюють краєвид. А ще – перестрашені малюки, Яких налякав приліт. А ще – коли низько гуде вгорі Не мирний і не літак. Коли вимикаються ліхтарі, І темно іти відтак. Мені не до серця, коли оці, Яким вже давненько час Дивитися знизу на корінці, Щось нявкають проти нас. І фраза – густа, як пролита кров, Й гучна, як сполошний дзвін – Мені на вуста повертає знов Просте “А чого це він?”. Всім … Read entire article »

Фіксовані миті, ознаки часу – Затемнені, наїжачені… Форсований жити, ти думав часто: Оте мені вже межа, чи ні? З сусідами смішні точив баляси – З окопними чи з підвальними, І твій апокаліпсис виявлявся захопливими тренуваннями. 17.11.2022 #Bilozerska_rhymes … Read entire article »

* * * Ми не вмієм ділити здобутки і простір. Ми не вмієм не заздрити – кращим і просто. Ми нечемно гучні і убивчо відверті, Але ми вже навчились сміятись зі смерті. Нас беріг польовий МТР і олива. Наш поріг больовий вищий за Бурдж-Халіфа. Ми настільки круті і настільки уперті, Що для нас вже природньо сміятись зі смерті. Ми на все реагуємо шоком і криком. Ми ведемось на фейки і віримо фрікам. Ми готові за чих один одного зжерти. Але ми вже навчились … Read entire article »

Лютневе російське вторгнення таки добряче переламало нам усім плани. Я вже ледь пам’ятаю, що готувала тоді до друку одразу дві книжки. Одна з них з певних причин вже навряд чи буде опублікована; замість неї, якщо виживу, буде краща і цікавіша. А от друга книга – сподіваюся, що після нашої перемоги ви її прочитаєте. Це перший у моєму житті художній твір, повість-казка, задумана так, щоб поламати усі шаблони і примусити закохатись в героїв – як закохана … Read entire article »

* * * Помаранчева папороть на зеленій траві. Настанова і заповідь: повертайтесь живі. Чорні плями болотяні, біла димка беріз. Десь позаду село, тини – мокрі дошки навскіс. Із Європи до Азії далеченько іти. Електроніка вказує дирекційні кути. Дощ шамтить, заколихує, щось почути дарма. Стільки скрізь того лиха є, а тут ніби й нема. Буреломи неходжені, лиш сарни та лосі. Як же мало ми можемо, хоч задіяні всі. Лось стоїть за деревами – силует крізь гілки. Щось над цими теренами має присмак гіркий. Та Європа і … Read entire article »