Чи не в половини наших фронтовиків є більш або менш близькі родичі у Росії. У 99% випадків це вата ватою. Іноді стосунки між близькими людьми уриваються, іноді вони продовжують спілкуватись, запровадивши табу на політичні теми – “щоб не посваритись”. Розповідає немолодий солдат ЗСУ, родом зі сходу України, російськомовний: – Ми з сестрою росли разом, усе робили разом. Рано залишились без батьків і були дуже близькі. Щось у неї сталось, якась проблема – зразу до мене біжить. Потім вона вийшла заміж у Росію. Я часто їй дзвонив, вона дзвонила, в гості один до одного їздили… Вона нормальна була, адекватна, завжди. А потім почалася війна, і я пішов добровольцем на контракт, а вона почала мені розказувати про “хунту”, “карателів”, “розіп’ятих дітей” і “наших там нет, это вы сами”. Брат з сестрою зберегли стосунки, вирішивши … Читати далі »

…І ще про одну зустріч я вам не розповідала. Була нещодавно міні-нарада у Провідника: Перший, керівник медслужби Яна Зінкевич, командир легкопіхотного загону “Вольф”, ну, і я. У зв’язку з нещодавнім загостренням на фронті у Госпітальєрів дуже багато роботи, медичні бригади працюють одночасно по всій лінії фронту, люди виснажені, частину Яні довелося відпустити на свята… Між іншим, Яна, яка два місяці тому народила дитину, вже сама виїздить до своїх Госпітальєрів на передові позиції, керує й допомагає. Решта – це таке, не для Фейсбуку, звіт по минулих фронтових операціях і планування майбутніх. Але б бачили ви оцю трагікомічну ситуацію, абсолютно типову для добровольчого руху: усі мають проблеми зі здоров’ям, усі відмовляються залишити війну, і всі про всіх, крім самого себе, сподіваються таємно, що Провідник своїм наказом зажене лікуватися. А Провідник сам такий. У … Читати далі »