Пост про інтелектуальну обмеженість і бажання помсти, яке затьмарює здоровий глузд. Весь цей час, що нас активно залякують повномасштабним російським вторгненням, причому участь в цьому бере, на жаль, далеко не одна Росія – я не вірю в це вторгнення ані хвилини. Чому? Тому, що для того, щоб відкрито перетнути кордон суверенної держави на танках і відбутися за це “стурбованістю й занепокоєнням”, потрібен вагомий casus belli. От як зараз у Казахстані. Повстання, погроми, мародерство, трупи на вулицях, заклик зсередини про допомогу – бажано від представників влади. Нічого такого в Україні на найближче майбутнє не проглядалося. Путін був приречений влаштовувати збройні каруселі на наших кордонах, витрачаючи свій військовий ресурс і руйнуючи російську економіку. Але дехто дуже мудрий прийняв рішення арештувати майно свого головного політичного конкурента. Як думаєте, віддасть той свої заводи добровільно чи почне гойдати? А гойдалки, навіть … Читати далі »

Казахи молодці. Взяли крутіше, ніж ми. Про білорусів і не кажу – хай заздрять і лікті собі кусають. “Підтримати Україну” серед вимог казахського повстання зворушує і викликає почуття вдячності. Казахам – респект і моральна підтримка українців. Але, даруйте мій цинізм, події в Казахстані повинні нас цікавити виключно з точки зору інтересів України. А ДЛЯ НАС вигідний єдиний розвиток подій – якщо туди, краще не зараз, а трохи пізніше, влізе Росія і добряче там підзастрягне. Ми практично самотужки винищуємо декого восьмий рік. Тож хай нам нарешті трохи допоможуть, трохи відтягнуть їх на себе – хоч казахи, хоч сирійці, а хоч зулуси. А потім разом будемо отих декого остаточно вгамовувати. … Читати далі »

У дитинстві я побачила в когось з однолітків іграшкову шарманку. Вона мені дуже сподобалась, і я стала просити батьків купити мені таку саму. У таких речах, як іграшки, мені ніколи не було відмови, але за радянського дефіциту батьки не змогли її дістати, її просто не було в магазинах. Я хотіла цю шарманку ще кілька років, згадувала про неї, канючила. А її не було. А потім вони з’явилися в продажу. Але мені вже було не треба, я готувалася до вступу в інститут 🙂 Мама сказала: давай купимо, все-таки дитяча мрія. Пограєшся пару днів і подаруємо якійсь дитині. Але я відмовилась, звісно, тому що це були 90-ті роки, ми жили тоді на вермішелі й картоплі, яку вирощували самі. Тільки шарманки тоді купувати не вистачало. І потім багато разів у моєму житті це повторювалось: … Читати далі »