“95 квартал” не дивлюся, тож про їхню творчість в цілому нічого сказати не можу. Після нещодавнього скандалу спеціально подивилася шоу у Юрмалі – побачила доволі плаский, середньої якості гумор. Але ж образились ми не через це. Давайте розкладемо по поличках: чому таку величезну кількість людей (і далеко не найгірших) так сильно обурило шоу Зеленського? От, приміром, я при зрості 172 см важу 50 кг. Якщо хтось почне з мене сміятися і називати товстою коровою – чи ображуся я? Звісно, ні. Посміюся з дурня і миттєво забуду. А якщо дистрофіком, якого хитає від вітру? Це вже під питанням 🙂 Коротше кажучи, Зеленський наступив нам на болючий мозоль. Сатира – це криве дзеркало, яке неприродно збільшує існуючу проблему. Але те, чого нема, збільшити неможливо. Йдемо далі. Робимо психологічний експеримент. Уявіть собі, що Зеленський і Ко … Read entire article »

Знайомтесь: це Ефка Собакіна. Вона собача дочка. Усі хвостаті гавкаючі покусані за вуха і морди. Усі хвостаті нявкаючі загнані на дерева. Уся “форма №8” різноманітних фірм і країн виробництва, певніше, нижня її частина, у просторіччі штани – перевірена зубами на міцність. У середині липня їхали ми з “Маклаудом” по справах через Запоріжжя. Зупинилися біля нічного магазину купити поїсти. Біля магазину, на самому краєчку тротуару – кіоск. А з-під кіоску – шкавуль! шкавуль! шкавуль! Перезирнулися ми… Рух машин там – ого-ого навіть вночі, так що день-два, і підкіосковий мешканець, викинутий кимсь на вулицю, приречений… А без гавкучого охоронця і база не база… Коротше, поговорили з продавчинею, отримали від неї придане – пакетик собачого корму… І поїхала мала руда діжечка на Донеччину. Вона зовсім не злякалась, коли її посадили всередину машини і повезли у невідомість. Притиснулась … Read entire article »

… Read entire article »

… Read entire article »

Один мій давній знайомий, київський спелеолог, придумав був собі підробіток: знімати з дерев котів, які видряпались нагору і бояться злізти. Розмістив свій телефон на “котячих” форумах і час від часу приймав замовлення. З початком війни він пішов добровольцем на фронт і служить у розвідці. “Лежу у засідці під N, – розповідає він, – і тут вібрує телефон. Жіночка благає терміново під’їхати на Троєщину і зняти з дерева її кицьку…” Сьогодні зі мною було щось подібне. Лежу на позиції, прикриваю наших. В прицілі у мене ворожа амбразура, якщо звідти почнуть стріляти – я не дам їм навіть наблизитись до неї. І тут – телефон. Волонтер хоче прислати нам трохи мішків для укріплення позиції, про які я просила нещодавно. Мої хлопці якраз “там”, будь-якої миті по них можуть відкрити вогонь. І я, … Read entire article »

Ой, ці наші хлопці… 🙂 – Інтересно. – Та що там інтересного? – Як пулі свистять. – А-а… – Дуже люблю. – Любиш? – Да. Особєнно коли ми лиш сюда заїхали, дванадцять пуль над головою летіли. Пару в бійницю залетіло і чуть не чвахнуло мене. Я три рази упав на ср*ку тута. До мене Юра підбіг, каже: “Нічо, все нормально”. І відтоді понравилось, як свистить над головою. #війна … Read entire article »

Повний місяць. (Чи майже повний?) Видно мало не як удень. В такі вечори суттєво зростає влучність стрільби – і в нас, і в супротивника. – Ви вже старий, навіщо вам стріляти? А я молодий, мені треба набиратися досвіду. – Ну, йди, молодий… Під час нетривалого затишшя – розмови, можливі лише тут і зараз… – Мне двое товарищей уже звонили: давай, записывайся к нам, защищать молодую республику. Платят нормально, и скоро наступать будем. А ты вообще где сейчас? – Неважно, где я, пацаны, но я уже работаю… Працює він за контрактом. РПКшником. Ще будучи цивільним, пережив обстріли з українського боку. Стріляли по ворожих позиціях, але нерідко влучали і в поле неподалік, де працювали мирні люди. – Ну, а чому туди не пішов? До товаришів? – Потому, что я здесь вырос. Потому, что здесь какое-никакое, но государство, а они у … Read entire article »