Уривки з двох “текстів дня”. Я б навіть сказала – текстів сьогодення. 1. “Жоден блискучий адвокат не зробить для вас того, шо може зробити купка нарваних, здатних псіханути й розхерачити судову залу і бути готовими до нерівного бою з озброєним беркутом та іншими бандюками. І от, коли на ̶п̶о̶г̶р̶о̶м̶ захист справедливості прийде неміряно зєвак із нєврозом, які теж хочуть шось зламати, спалити чи пнути ногою, якщо за це нічо не було попереднім, ось тоді влада сама буде шукати законні підстави для того, щоб вас звільнити. Після нормального замєсу вам сам генпрокурор скаже, що “При обранні міри запобіжного заходу до будь-якого учасника АТО потрібно враховувати таке поняття як гідність бійця”. Вот. А не “враховувати існуючі ризики”, як ви звикли чути в судах під час промов прокурорів… Так не має бути”. (Тетяна Близнюк) 2. “- … Read entire article »

Приводом для написання цієї статті став, звичайно, арешт Лихоліта. Але про самого “Батю” і батальйон “Айдар” я нічого не писатиму, бо не знаю його особисто, не маю близьких друзів, які знають його особисто, і жодного дня не була з “Айдаром” на одній ділянці фронту. Скажу лише одне: арештувавши відомого бійця “АТО” на підставі скарги явних колаборантів, влада перегнула палку, їй миттєво дали це відчути і вона швиденько зараз – от побачите – буде відмотувати назад. … Read entire article »

Меморіал загиблим воїнам у Дніпрі. Автор фото Василий Семашко. А Захарченко, виявляється, зібрався на шибеницю транзитом через український парламент… … Read entire article »

Стільки всього цікавезного і важливого для історії хочеться Вам розказати – а за язик себе – кусь! Кусь! Бляха, та приймайте вже скоріше законопроект Яроша про добровольців. Хочу мати воєнника і можливість вільно писати про нас у Фейсбук. Що ще треба людині для щастя? 🙂 Ось вам свіженька історія. Знайомі іноземні журналісти знімають репортаж на передку, у населеному пункті N. Їх супроводжує офіцер з військової прес-служби, усе показує, розказує про підрозділи ЗСУ, які утримують N. “А який підрозділ, на Вашу думку, найбільш боєздатний та дисциплінований?” – цікавиться журналіст. І прес-офіцер, не вагаючись ні хвилини, видає: “Правий сектор. Так, як вони, мало хто воює”. Йдеться про бійців УДА, яких військові часто досі називають за старою назвою – ПС. Прикол ще й в тому, що місцевий командир УДАшників, не будучи раніше знайомий з цими … Read entire article »

…і знову про те, як міняє людей війна. Суто моє, особисте. Більшість наших живуть одним днем, а мене війна привчила ледь не маніакально дбати про власне здоров’я. З дитинства я не їм морозива і не п’ю у спеку холодну воду. Часті ангіни й бронхіти навчили жити за принципом, що п’ять хвилин задоволення не варті тижнів лікування. Але в мирному житті я все ж таки час від часу порушувала це правило, через звичайну людську слабкодухість – ну, хочеться пити, а вся доступна вода лише з холодильника (про що потім жалкувала). Зараз же, як би сильно не хотілося пити, я не торкнуся води, поки вона не нагріється. Бо не хочу валятися на базі, поки мої хлопці воюють. Яка б не була голодна – я не з’їм їжу, якщо не впевнена у … Read entire article »

Журналіст спитав, де була моя грань між ще-не-війною і вже-війною, у який момент я зрозуміла, що це вже не не вишколи, не страйкбол, а Війна? Коли вперше почула свист куль? Коли побачила перших убитих? Коли загинув друг? Я замислилась. Відповісти на це питання виявилось складніше, ніж здавалося. Згадала, як зустріла хлопців, з якими разом роками ходила на вишколи, а потім доля розвела нас по різних підрозділах, і здивувалася, що рік війни анітрохи їх не змінив. Вони сказали: “А чому ми повинні були змінитися? Для нас ця війна почалася десять років тому”. Можливо, так було і зі мною? Але все ж таки мав бути якийсь пограничний момент. Я не жила все життя у “зоні АТО” і не брала від народження участі у бойових діях. А потім я згадала. Це відчуття пограниччя виникало кілька разів, … Read entire article »

Надзвичайно тяжке питання піднімаю зараз. Після того, як на Бутівці загинуло четверо “фронтових нелегалів” – добровольців, що не входили у ЗСУ – і Міноборони заявило про відсутність втрат – громадськість, побратимів і командирів загиблих накрило хвилею праведного обурення: мовляв, добровольців у цій державі і за людей не вважають. А деякі люди були щиро здивовані, адже вірили офіційній пропаганді, що на лінії зіткнення присутні виключно солдати ЗСУ. Зараз ці люди дезорієнтовані і не знають, кому і чому вірити. Я зараз скажу вам правду – так би мовити, з перших вуст. “Фронтові нелегали”, неофіційні, неоформлені бійці, були на фронті з самого початку війни, є на лінії зіткнення зараз і будуть доти, доки ця війна триватиме (або поки не буде затверджений законопроект про добровольців, який їх легалізує і на який багато з них очікують). Я навмисно не … Read entire article »