Думки всіх небайдужих українців зараз у Білорусі. Але хто б не прийшов зараз там до влади, він, на жаль, буде проросійським. Тому що Білорусь дуже сильно економічно залежить від Росії. І тому, що самі білоруси, їхня переважна-переважна більшість, не бачать для своєї країни іншого курсу, крім проросійського. Вони можуть боротися проти диктатора Лукашенка, але не за абстрактне для них “далі від Москви”. І якби новий білоруський президент, яким би не було його прізвище, заявив, що розриває або суттєво обмежує зв’язки з Росією, то наступного дня йому не було б чим платити зарплати, з усіма наслідками. Отже. Якщо з нашою нинішньою владою і нашим “втомленим від війни” суспільством у нас немає можливості потіснити Росію, то тим більше не варто сподіватися, що хтось зробить це за нас – в даному разі значно більше … Читати далі »

З приводу жінки, яку побили і намагалися зґвалтувати у потязі – не про сам випадок, а про те, як запобігти такому на майбутнє. Я проти окремих “чоловічих” і “жіночих” купе і вагонів. Бо білетів на поїзди дуже часто не вистачає. Це ненормально, якщо є порожні місця, а квитки на них тобі не продають, бо ти “не тієї” статі. До того ж, жінки теж можуть скоїти злочин – наприклад, обікрасти. Так що подорожувати жінці з жінками – це ще не захист. Та й чоловік чоловіка навряд чи зґвалтує, а побити чи пограбувати може. Я за повернення поліцейських – десь двох на потяг. Зв’язок з ними має бути у провідника. Крім того, у сучасних дорогих вагонах, де працює все обладнання, повинні бути в кожному купе тривожні кнопки для виклику поліції. З великою червоною … Читати далі »

Я дуже поважаю Леоніда Макаровича за те, що цей хитрий – “між крапельками!” – партноменклатурник відтягнув кровопролиття за державний суверенітет України більше ніж на 20 років. Зробив приблизно те, що зараз робить людство з коронавірусом – розтягує епідемію в часі до винайдення вакцини чи якихось ефективних ліків. Але все треба робити вчасно. В тому числі – треба вміти вчасно піти. Щоб залишитися легендою. Щоб тебе з теплом і благоговінням згадували вдячні нащадки. Як могли б згадувати Патріарха Філарета. Як могли б згадувати Леоніда Макаровича Кравчука. Завжди незручно і якось трохи соромно бачити, як людина в старості продовжує уявляти себе Гравцем, а її просто використовують. … Читати далі »