Свіжий перл російської пропаганди: виявляється, моя давня добра знайома Iryna Sampan – ескортниця (насправді високопрофесійна журналістка) і коханка Залужного (в реальності вони не знайомі), ще й куратор убивства Дар’ї Дугіної. А знаєте, звідки вони це й подібне беруть? Думаєте, їхні пропагандисти спочатку обкурюються чимось, а потім сідають вигадувати – у кого вийде найбільша маячня, той і переміг? А от ніфіга. Даруйте за цитату з ворожої бардеси, винесену у заголовок, бо сказано до біса влучно. Нісенітниці в російських ЗМІ беруться з доповідних їхніх спецслужб. Які швиденько попиляли більшу частину грошей (немаленьких, до речі), виділених їм на збір інформації, агентурну роботу тощо, а потім роблять вигляд, що працюють. Їхні найманці фоткають готель, у який входить випадковий військовий, і потім представляють його як “центр прийняття рішень”. Їхні куратори наймають за копійки розумово обмежених авантюристів, які думають, … Читати далі »

Ті, хто мене знають – знають, наскільки я терпляча і толерантна людина. Не впадаю в істерики і депресії, практично нікого не баню, навіть до ворогів не відчуваю тієї глибинної ненависті, яка допомагає більшості продовжувати воювати чи волонтерити – “вивозити” це все. Але є виняток. Є люди, яких я ненавиджу щиро й пристрасно, які б по землі не ходили, якби це залежало від мене. Шахраї. Будь-які. І автори “листів щастя” про те, що мій неіснуючий родич у далекій Нігерії помер і залишив мені у спадок мільярди. І телефонні “робобаби” – “Привіт, переможцю!” (одразу ж тисну відбій). І оті покидьки, які “внук потрапив в аварію”, тому, бабусю, віддай гроші, відкладені “на смерть”. Але навіть серед цих сортів лайна є особливий – ті, що намагаються нажитися на війні. Псевдоволонтери, які в центрі Києва збирають на неіснуючу … Читати далі »

Мій коментар виданню NV з приводу пропозиції заборонити після війни чоловікам виїзд за кордон (посилання на публікацію в коментарях): Після закінчення війни і скасування воєнного стану не буде підстав не випускати військовозобов’язаних за кордон. А запровадження відвертої диктатури не потерпить ні Захід (влаштує Україні блокаду), ні наш народ (відправить владу знайомим шляхом у Ростов). Можлива конспірологічна теорія, що за допомогою поста пана Денисенка влада промацує громадську думку. Бо має намір – наприклад, укласти тимчасовий компромісний мир з Росією, щоб провести вибори, представивши це народу як “перемогу”. А оскільки довго такий мир не протриває, то збирається не випускати чоловіків, щоб коли Росія атакує знову, було кого мобілізувати. Але я в цю теорію не вірю, бо такий розвиток подій не допустила б армія і небайдужі цивільні. Влада не може цього не усвідомлювати, і … Читати далі »

Ніхто нікому не заборонить виїзд за кордон після війни. Просто тому, що це неможливо. Тож не варто напружуватись через чиюсь там заяву. Однак маємо проблему. Не з заборонами, а з майбутнім нашої держави. Вона була і до війни, а після війни сягне дуже великих (не хочу казати катастрофічних) масштабів. Наші найздібніші співгромадяни – ті, які мають високий інтелект, корисні знання й навички, володіють іноземними мовами, легкі на підйом і психологічно здатні до швидкої адаптації в нових місцях – в пошуках кращої долі виїздять за кордон. І будуть виїздити ще більше. Як втримати людину, якщо за таку саму роботу вона може за кордоном заробити в рази більше, ніж удома? Проста відповідь “треба зробити у нас так добре, щоб людям не хотілося їхати” – дуже наївна. Ми не досягнемо економічного рівня розвинених країн у … Читати далі »

Розповім вам історію зі свого минулого, яку ще ніколи не розповідала. Бо раптом не доживу до великої книги мемуарів, то хай збережеться 🙂 Жив колись у Вінниці Діма Гройсман. За професією він був лікарем-патологоанатомом, за покликанням – правозахисником, очолював Вінницьку правозахисну групу. Був з тих, про кого я кажу, що вони борються за права всіх за рахунок прав всіх. Зокрема, Діма палко відстоював право нелегальних мігрантів жити всюди, де їм заманеться – але захищав і, наприклад, жертв поліцейських тортур. Мав вишукану українську, але почути її можна було лише під час інтерв’ю, бо на своїй сторінці у Livejournal він постійно матюкався – так багато й гидко, що я туди не заходила. Моє заочне знайомство з Дімою сталося за доволі драматичних обставин. Це був, здається, 2008 рік. В однієї вагітної вінниччанки чоловік при розлученні … Читати далі »

Не розумію, чого всі так переймаються через тих поляків. Ніхто нікому нічого не винен. Допомагаючи Україні, Польща рятує не нас, а себе. Але ж і ми воюємо не задля порятунку поляків, а задля порятунку себе. Так роблять усі народи. То ж які можуть бути претензії один до одного? Я б їм просто відповіла: “Українці високо цінують допомогу Польщі, віддячують за неї своїми життями, і надалі обов’язково будуть віддячувати дружньому народові – рівно настільки, наскільки це відповідатиме нашим національним інтересам”. А з геноцидом на Волині – поясніть хтось вже нарешті тим полякам, що в держави Україна стовідсоткове алібі: її тоді не було. … Читати далі »