Білозерська INFO

З таким населенням нам війну не виграти. У нас є безліч людей, громадян, українців, які вміють жертвувати особистим заради спільних інтересів – все та сама наша небайдужа меншість. І якби вони жили компактно в одному місті, евакуйованим з Уханя не було б про що турбуватися. Прийняли б, обігріли і забезпечили усім необхідним. Але оскільки ці люди розсіяні серед обивателів-“хатоскрайників”… мені особисто, і не тільки мені, зараз дуже соромно за мою державу . На захист обивателів можу сказати лише те, що наш народ небезпідставно звик не довіряти офіційній інформації і дуже боїться, що справжній ступінь загрози від нього приховують. Коротше, що треба було б зробити. Доручити порятунок наших співгромадян, яким не пощастило з часом і місцем, де вони опинилися – військовим. У військових є полігони і є бази, відірвані від загальних комунікацій. Завезти туди людей … Читати далі »

Вата всіх відтінків і калібрів, в тому числі можновладна, хто прямим текстом, хто ні, намагається проштовхнути в інфопростір думку, що “все не так однозначно” і що, можливо, “наші перші почали”. Або що взагалі ніякого бою під Золотим не було, а був, наприклад, підрив української ДРГ на міні у сірій зоні, etc. І тут би мені, сповненій гнівом праведним, дати ваті рішучу відсіч. Але не можу. Бо вся моя інформація про події під Золотим – з офіційних джерел. Тих самих, у яких бойовики не один раз самі себе обстрілювали, порушуючи Мінські угоди. Ні, цього разу я відсотків на 80 впевнена, що все було саме так, як нам повідомили. Але я не поставлю під загрозу свою репутацію, наполягаючи на правдивості офіційної інформації, якщо вона не підтверджена власною, незалежною. Бо, перепрошую, забрехалися. Я не кажу про … Читати далі »

Якоїсь ексклюзивної інформації із Золотого я не маю, бо мій підрозділ зараз далеко звідти. В цілому можу сказати, що якщо раніше ми потроху, потихеньку згризали сіру зону, зближуючись з противником часто на дистанцію мало не кидка гранати, зачищали дрібні їхні позиції і казали, що так воно й було – то зараз ми з противником почали мінятися місцями. Кому за це слід сказати спасибі – дозвольте мені як діючому військовослужбовцю це не озвучувати. Переконана, що всі ці «замирення», «примирення» і «розведення», абсолютно невигідні ні нам, ні нашому противнику, були заплановані Росією спеціально для того, щоб їх порушувати, щоб здійснювати на Україну постійний тиск і сіяти у ній внутрішню нестабільність, хаос. Слід розуміти, що Росія не добивається того, щоб в Україні до влади прийшли проросійські можновладці і проводили проросійську політику. Вона може їх підтримувати, але … Читати далі »

Батько учив мене ніколи нікому не мститися. Не з міркувань добра і всепрощення, звісно, бо вони завжди розцінюються кривдниками як слабкість – а з простого раціонального, але такого важкого усвідомлення, що на помсту вистрачається неприпустимо багато власного ресурсу – часу, зусиль, нервів, та й просто думок у цьому напрямку, які можна було – і слід було – витратити на власний розвиток. На те, щоб чомусь навчитися, щось зробити, чогось досягти. “Вбивати стартовим вихлопом” – так це називається у мого батька. Це означає стартонути так, щоб твої кривдники самі, без жодних зусиль з твого боку, поздихали від заздрощів. Коли всередині все клекоче від образи і бажання відплати, дуже важко усвідомити цю мудрість. Але я змогла, чого і вам раджу. Я ніколи не влізаю у публічні срачі – бо неможливо перекидуватися лайном і не бути при цьому … Читати далі »