Білозерська INFO

Сьогодні у кафешці в Маріуполі. Колупаюся в мобілці. Неподалік бухають троє немолодих місцевих. Один із них робить мені плаский комплімент. Я не реагую. Другий: “Оставь ее в покое, нехорошо так, она на войне”. – А зачем она на эту войну пошла? За баблом? Им так приплачивают… – Да не за баблом! Я тебе скажу, почему она на войну пошла. Потому что ты – додик! Живешь один, а у нее кольцо на пальце. Она пошла на войну, чтобы мужика найти! И вышла замуж за парня из Львова, который клювом не щелкал. – А я тебе говорю – за баблом! – А я тебе говорю – мужика искала! Роблю вигляд, що не чую. – Девушка, милая девушка, не поймите неправильно! Вы зачем в армию пошли – за деньгами или замуж? – Ну, вообще-то, я несколько лет воевала, не получая ни копейки … Читати далі »

Катерина Гандзюк, активістка, яку облили кислотою, за версією слідства, колишні добровольці УДА – померла. Тепер убивці відповідатимуть за зовсім іншою статтею Карного кодексу. Даруйте, я не буду стримуватись. Скоти, любителі залишати за собою випалену землю – “після мене хоч потоп” – сидіть до упору. Через кримінальні злочини, скоювані колишніми військовослужбовцями ЗСУ, суспільство починає погано ставитись до всіх фронтовиків. А тут ще й добровольці 🙁 До добровольців, людей, які пішли воювати за Україну без грошей, пільг і статусів, завжди було особливе ставлення – майже як до святих. С*ки, ви мали тримати цю планку. Натомість через вас і таких, як ви – ставлення буде, як до бандитів. Це ж не просто кримінальний злочин, не просто, приміром, робота кілера, який вбиває одного бізнесмена в інтересах іншого. Ви облили кислотою жінку! І ця жінка померла. Злочин на … Читати далі »

Років за п’ять до війни я випадково підслухала, що кажуть про мене поза очі двоє не дуже чемних і шляхетних дядьків. Одному з них я перед тим мала необережність сказати, що якщо раптом в Україні почнеться війна, я піду на фронт і стану снайпером. Ну, й вони, люди з бойовим досвідом, довго й зі смаком реготалися з мене, як з повної нікчеми. Я тоді ще не відростила собі товстої шкури і, почувши це, довго плакала. Коли почалася війна, один з них став офіцером ЗСУ. І ми з ним абсолютно випадково зустрілися на передку. Я з СВДхою, у повному спорядженні, йшла заступати на позицію і раптом наштовхнулася на нього. Він намагався удати, що не впізнав мене. Я не дала йому такої можливості, бо це був час мого маленького тріумфу. Не всім і не завжди так … Читати далі »