Майже не про повернення Порошенка. Не про тих людей, що поїхали його зустрічати, і не тих, що з них сміються. Уривок з моєї другої книги #Сповідь_морпіха, яка зараз готується до друку. Епізод мав місце у 2020 році, коли я їхала по справах з одним своїм матросом. «…Дорогою цікава розмова в мене була з цим хлопцем, із Сапегою. Він згадав якусь жінку-воїна, яка сама з Росії, воювала за Україну, сиділа у в’язниці, має багато нагород і взагалі дуже знаменита. Ім’я її – здається, Даша. Зрозуміло, що жінок-воїнів не так багато, і я знаю практично всіх – якщо не особисто, то через одне рукостискання. І жодна з них не підпадає під цей опис. Пункт “в’язниця” відсікає практично всіх. Згадую двох дівчат-фронтовичок, що сиділи, з них одна росіянка, але навряд чи Сапега міг про неї … Читати далі »

Виходимо з двох постулатів: перш за все, для сьогоднішньої України через підвищену загрозу російського вторгнення (для якого Путіну потрібен привід, як у Казахстані) критично небезпечні масові заворушення. Друге – будь-кого в Україні, включно з лідером опозиції, можна юридично переслідувати. Отже, що б було зараз логічно зробити Зеленському. 1. 17-го Порошенко повертається до України. Ніяк не реагувати на його приліт і людей, які зберуться, щоб його підтримати. Хіба що вони одразу підуть на штурм ОП, що навряд 🙂 2. Засідання суду призначити не на день повернення, як просять адвокати Порошенка, а кількома днями пізніше, у будній день – щоб зібралося якомога менше людей. Люди все одно зберуться, щоб спробувати відбити затриманого Порошенка. А зась їм – не затримувати його! Обрати запобіжний захід, не пов’язаний з обмеженням волі і пересування – максимум … Читати далі »

Пост, навіяний одним з попередніх. Хочеться поговорити про таке відоме явище, як запозичення, а іноді й відвертий плагіат письменниками, музикантами тощо – переважно, радянськими/пострадянськими – творів західних авторів. Мовляв, творіння цих “плагіаторів” глибоко вторинні, і ми могли їх читати/слухати, тільки поки через “залізну завісу” не знали оригіналів. Справедливо чи ні? Викладу свою думку. Так, запозичувати чуже без посилання – щонайменше неетично. Чужа музика+свій текст – це кавер-версія, а не власна пісня. Щоправда, якби за часів СРСР музиканти зізналися, що грають “буржуазну” музику, її б заборонили, так що “привласнювали” часто вимушено. Але що це міняє для нас, слухачів, особливо після того, як ми нарешті почули оригінали? Скажу за себе. Для мене текст – невід’ємна частина пісні. Якщо він незрозумілою мені мовою або неякісний – скоріше за все, більше одного разу я пісню не слухатиму. … Читати далі »

Вчора Олег Шинкаренко зробив у Фейсбуці пост, де згадувався відомий російський письменник-фантаст (і лютий ворог України) Сергій Лук’яненко. Мовляв, не кожен українець наважиться зізнатися, що читав його твори 🙂 Я, звісно, не соромлюся того, що у 2000-х захоплювалася “Дозорами” і взагалі перечитала все, що їхній автор на той момент написав. Але цей пост Шинкаренка нагадав мені, як російський письменник Сергій Лук’яненко одного разу, у 2016 році, раптом зволив написати мені, і як ми з ним ввічливо й приязно поспілкувалися ;)) (Це було у LiveJournal, його нік там – Доктор Пілюлькін). … Читати далі »

Трохи про те, як війна вплинула – навіть не на психологію – на менталітет людей, до неї дотичних. Були в мене знайомі бійці – дуже красива закохана пара. Потім, на жаль, вони розійшлися, зараз та дівчина одружена з іншим. І ось брала я якось інтерв’ю для одного проекту у їхнього друга. І той серед іншого розповів, як після припинення стосунків цієї пари (обоє в цей час були вже на дембелі) той хлопець страждав від сильної депресії, і він, його друг, витягнув його на фронт, на одну з найстрьомніших позицій, яка його швиденько від депресії вилікувала. Розшифровую я інтерв’ю, і цей епізод перетворюється в мене на приблизно таке: «В цей час у Х були проблеми на особистому фронті, він сильно переживав, і я вирішив витягнути його на позицію N». Перед публікацією будь-якого … Читати далі »

Була в мене в юності тусовочна знайома, з тусовки «магів-енергетів» – дурників отих малолітніх. Потім ми з нею не бачились кілька років і випадково зустрілися в центрі міста. Стоїмо, спілкуємось, і тут до неї підходять двоє переляканих тусовочних хлопчиків. Судячи з їхніх облич, сталося щось жахливе. Моя знайома відходить з ними вбік, слів не чутно, але з міміки й жестів видно, що по-материнськи їх заспокоює. Вирядивши, пояснює мені – перекладаю з «енергетичної» загальнозрозумілою мовою – що якийсь їхній знайомий знайшов двері в паралельний світ і намірився назавжди туди піти. А якщо він туди піде, то, згідно із законом збереження енергії, з пробитої ним дірки вилізе якась паралельна тварюка і дасть тутешнім енергетам по голові. Тому хлоп’ята й злякалися. Але тепер уже все гаразд, моя знайома їх заспокоїла. Питаю: «Ти … Читати далі »