Статті Коментарі

Білозерська INFO » Archive

Status Quo «In The Army Now» (український кавер, «Білі куполи»)

Уявіть собі, яке в мене зараз завантаження по службі у зв’язку з воєнним станом – писати про це, ясна річ, не можу, але ж ви здогадуєтесь… Однак я сьогодні встигла хвилин на 20 зазирнути на концерт – для нашого 503 ОБМП, певніше, для незадіяної у ці півтори години його частини, співав гурт «Білі куполи». Десантники. Було багато гарних пісень, але показую вам одну – хороший україномовний кавер на пісню «Статус кво» «Ти зараз в армії». Змонтувала нашвидкуруч кліп – веселу нарізку з концерту. Хай ця пісня також стане подарунком для всіх наших волонтерів, без яких і на сьогоднішній день не було б фронту. Ви прекрасні, мої рідні, наша вдячність вам безмежна. Ну, і з Днем Збройних сил усіх причетних! Сил нам, терпіння і перемоги. … Читати далі »

Filed under: Відео

Про пропаганду. Без політики.

Про пропаганду. Без політики. На прикладі нещодавнього скандалу. Хто не в курсі – коротко факти. Факт 1. Приблизно за день до запровадження в Україні воєнного стану дітей з маріупольського реабілітаційного центру для сиріт привезли на один день на другу або третю лінію оборони в районі Азовського моря «допомогти українським солдатам» (вочевидь, це був захід з патріотичного виховання, проведений з ініціативи директора дитбудинку). Хлопчики рили окопи, дівчатка висмикували траву. Подію висвітлив у своєму сюжеті маріупольський телеканал. Факт 2. Ясна річ, це відео потрапляє на російські канали. Російський журналіст коментує відеоряд так: «Рядом с Мариуполем – это совсем не шутка – дети роют окопы в рамках введенного военного положения». Формально брехні майже немає, бо професіонали працюють саме так. «Диявол» у подачі: з цих слів, підкріплених картинкою, складається однозначне враження: українських дітей масово і примусово … Читати далі »

Filed under: Статті

Якщо з неба прийде Ісус Христос, українці його розіпнуть, оголосивши двохтисячорічною консервою ФСБ

У найкращої, небайдужої частини нашого суспільства, у тих, з кого виходять фронтовики, а частіше волонтери і громадські активісти, є одна дуже суттєва, я б навіть сказала, страшна вада: абсолютна, тотальна, емоційна нетерпимість до будь-якої думки, бодай трохи відмінної від думки себе, коханого. В першу чергу через це, а не через амбіції дрібних “гетьманів”, у нашому суспільстві немає єдності. Я в жодному разі не закликаю толерувати ворогів і взагалі засуджую толерантність в її поганому, “європейському” розумінні. Так само не закликаю погоджуватись з будь-якою думкою лише тому, що її висловлює людина з гарною репутацією. Я закликаю навчитися думати і казати просту фразу: “Я вважаю, що ти неправий і ніколи з тобою в цьому питанні не погоджуся. Але це твоя думка, на яку ти маєш право”. Наче так просто, правда? Але мало хто на це … Читати далі »

Filed under: Статті

Я. 5 років тому. Відеозвернення з Йолки :)

Задля розкішної панорами видряпалась тоді майже на саму верхівку. … Читати далі »

Filed under: Відео

Вітаю з воєнним станом

Ну що, вітаю усіх причетних і зацікавлених з воєнним станом. Нарешті. Мене турбує, що він, здається, сильно урізаний, але не поспішатиму з оцінками, бо ще не читала тексту закону. У будь-якому разі – не страшно. Перший млинець комом. Усе як слід. Хтось, як це було споконвіку, пакує зараз валізи, а хтось наплечники. А далі… Далі бій покаже. … Читати далі »

Filed under: Повідомлення

Відчепіться від мене з тією Радою

Близькість виборів – як стихійне лихо. Варто висловити власну думку з будь-якого питання – і тебе одразу ж починають звинувачувати, що ти “зібрався у Раду”. Час від часу і про мене таке кажуть. У зв’язку з чим пояснюю: 1. Балотуватися будь-куди – не злочин і не аморальний вчинок. (Хоча я і проти проведення виборів під час війни). 2. Особисто я нікуди балотуватися не збираюся і не можу, бо я офіцер, військовослужбовець із 5-річним контрактом. Моя функція – бити зовнішнього ворога і забезпечувати належне функціонування мого підрозділу. Все. Я й публічно висловлювати свою думку з політичних питань не маю права, і дуже довго не робила цього, але після подій в Азовському морі не витримала і написала. Неправильно вчинила, але дуже боляче було дивитися на те, чому виправданням може бути тільки введення військового стану. В … Читати далі »

Filed under: Повідомлення

Провокація в Азовському морі

Те, що відбувається в Азовському морі, як на мене – провокація з метою підставити Росію під чергові санкції. Порошенко навряд чи зробив би це, не узгодивши зі Штатами. Так що Україні вчергове відведена «шляхетна» роль наживки у протистоянні Заходу і Сходу. Росія, як і минулого разу, наживку заковтала, нові санкції будуть. Інша річ, що Путін чхати на них хотів, треба буде – введе продуктові картки, і росіяни стерплять, на те вони й росіяни. Станом на зараз ми в дуже прикрій ситуації – через те, що наші військові не відкрили вогонь. Перепрошую за «зраду», але армію, в даному разі флот, сьогодні опустили нижче плінтусу. На сухопутному передку от всі вже давно знають, що треба робити в такій ситуації: відкривати вогонь і казати, що це була отвєтка. Одна-єдина, чарівна і дієва санкція … Читати далі »

Filed under: Статті

Вольвач

*** Уйти б в свободный стих. Но не дают Осколки рифм и препинанья знаков. И призрак той, которой нету тут – Еще, уже – как смеха гайдамаков. Бессилье слов и невозможность дел… Но что-то шепчет в кровь, сквозь лень и жалость: Похоже, все сказал я, что хотел. Мне остается сделать, что сказалось. Павло Вольвач Перевод с украинского Олены Билозерской ************************** ОРИГІНАЛ: Піти б у вільний вірш. Але трима Череп’я рим і розділових знаків. І тінь тії, котрої ще нема – Чи вже нема, як сміху гайдамаків. Безсилля слів. Та в пошуках ходів Щось шепче в кров із потаємних залоз. Здається, все сказав я, що хотів. Лишилося зробити, що сказалось. Павло Вольвач … Читати далі »

Filed under: Мої вірши

Вшанування жертв Голодомору в Маріуполі (ФОТО)

Вшанування жертв Голодомору в Маріуполі (ФОТО)

Щойно в Маріуполі біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору відбулося вшанування їхньої пам’яті. Невеличке, тихе дійство. Місцева патріотична громадськість + військові. Я була в делегації від “борсуків” – 503-го бату морської піхоти. Державний гімн, хвилина мовчання, виступ очільниці місцевого товариства “Меморіал” Галини Захарової, покладання квітів, завершення мітингу. Все. Ні, не все. Промову пані Захарової треба було чути. Літня інтелігентна жінка, російськомовна, з російським прізвищем, з несучасно-піднесеною, як тільки в людей старшого віку буває, манерою говорити. І ось … Читати далі »

Filed under: Репортажі

СЄВА, МОРПІХ…

СЄВА, МОРПІХ…

…21 листопада 2014 у нас велика біда. На виході під ДАПом, навпроти «пашиної посадки», загинули Сєва і Морпіх – Всеволод Воловик і Володимир Байдюк. Морпіх – сільський хлопець з Франківщини, з нереально високою мораллю, яку нечасто зустрінеш у сучасних чоловіків. Він рубався за те, щоб жінок не брали на бойові – але віддавав мені, що сиділа у найбезпечнішому місці, наш єдиний на групу бронік, і, пізніше, вже коли служив у ЗСУ, довго, важко жалкував про те, … Читати далі »

Filed under: Статті