Білозерська INFO

Надя і Дмитро познайомились на грунті спільної любові до спорту. Обоє приїхали до Києва з невеликих міст. Надя працювала фітнес-тренером, Дмитро був лікарем-інтерном. Вони зійшлися і стали разом знімати квартиру. Надія була охайною до параної. До того, як почати жити з Дмитром, вона винаймала житло разом із подругою, але вони розсварилися і подрузі довелося з’їхати – через те, що не могла чи не хотіла відповідати Надіїним уявленням про чистоту і порядок у спільному помешканні. – Як же ви тепер, Надю? – спитала її власниця квартири. – Будете шукати нову компаньйонку? – Та ні, краще буду сама платити за двох, зате вдома у мене буде завжди чисто. За деякий час у квартирі з’явився Дмитро. Надя оточила його турботою, готувала йому їсти й прасувала його сорочки з усім властивим їй завзяттям. Дмитро був дуже активний і підприємливий, … Читати далі »

Зараз багато пишуть про так звану “культуру згвалтування” – толерування частиною суспільства цього злочину, схильність до відбілювання гвалтівників і засуджування жертви. Розповім історію без моралі – така собі замальовка із серцевини соціуму, про коріння цієї проблеми. Мені було тоді 23 роки, моїй приятельці, назвемо її Наталкою – 26 чи 27. Це була сільська дівчина, яка працювала в Києві і навчалася на заочному. Зовні Наталка була доволі симпатична, але настільки тиха, “непомітна” й сором’язлива, що в неї ще ніколи не було хлопця. Я дуже сильно допомагала Наталці з навчанням, і коли вона закінчила вуз, вона і її батьки на знак подяки запросили мене до них у село на вихідні. Приїхали ми туди, дивлюся – родина не багата, але й не бідна, таке добротне, статечне сільське господарство. Зустріли мене, як дорогу гостю. Вдень … Читати далі »

У прифронтовому місті до нас підійшла стривожена немолода жінка. Питання, як у всіх: виїжджати чи ні? Склад родини: вона з чоловіком, двоє стареньких немічних батьків і двоє котів. Офіційні повідомлення заспокоюють, “агентство Бі-Бі-Сі” (Баба Бабі Сказала), навпаки, повідомляє, що фронт прорвано і якщо не завтра, то післязавтра точно на вулицях її міста точитимуться бої… Що робити? Знайома ситуація? Отож. Це місто від лінії зіткнення у 20 км. Звичайно, я не вірю, що йому загрожує захоплення. Але обстріли з усіх калібрів були, і ще будуть… І як брати відповідальність за чужі долі? Подумавши, сказала їй наступне. Можливо, мій досвід знадобиться комусь іншому. Я пояснила, що місто не захоплять. Однак, небезпека для цивільних існує і може збільшитись. Тому цій пані потрібно вжити заходів, щоб бути поінформованою і в разі потреби готовою до виїзду. Для цього … Читати далі »

У продуктовому магазині. Молодий здоровий лоб підходить до чоловіка добряче за 50, який набирає у кошик багато товарів: – Вибачте, у вас не буде 10 гривень? Пауза. Поворот голови. – Де військкомат, знаєш? – Ну, знаю… – Іди туди, і буде в тебе багато гривень. Пауза. – А ви служите? – Служу. Два дні як з-під Бахмута. Відвернувся, пішов. … Читати далі »

Є чоловік, назвемо його умовно Олегом. Йому за 40, і він багато років хворіє на алкоголізм. Хотів зав’язати, не раз пробував лікуватися – зашивався-кодувався, але чи то грошей на якісну медицину не було, чи то сили волі забракло – коротше, так і не вилікувався. В усьому іншому він нормальна людина – в сенсі, не конфліктний, без проблем із законом, але алкоголік. 24 лютого Олег пішов добровольцем у військкомат. Потрапив у піхоту. З квітня не вилазив з найгарячіших ділянок, побував практично в усіх. Командири, вочевидь, підтримували дисципліну, тому бухав він епізодично і в підрозділі був як мінімум не гірший за інших. У січні Олег потрапив до шпиталю. Не долікувавшись день чи два, утік і запив. Оселився на зйомному помешканні в чужому місті і біля двох тижнів бухав не просихаючи. Потім його … Читати далі »