Щодо інфи в Телеграм-каналах про звільнення Залужного, яку дуже швидко спростували на офіційному рівні. Особисто я не вірю, що це був вкид з боку влади з метою перевірити, як відреагують люди, якщо Залужного справді звільнять. Чому? Бо в ОП постійно моніторять настрої суспільства і чудово їх знають – тобто, реакція, яка почалася, була для них цілком передбачуваною і без цього вкиду. Що це фейк з боку росіян, я теж не дуже вірю. Бо ясно, що за годину буде спростування брехні, і вони нічого не виграють. Це мало б сенс хіба що перед великим наступом, який мав би відбутися буквально зараз – тоді година зниженого морального духу у солдатів противника може зіграти вирішальну роль. Нічого такого, наскільки мені відомо, на фронті зараз не відбувається. (Є, щоправда, малоймовірний варіант, що росіяни могли розраховувати на … Read entire article »

Їду в таксі. Телефонує побратим, питає, через скільки буду. – Блін, чого він нервується, десять хвилин почекати не може, – вголос кажу я, поклавши слухавку. Літній таксист, на вигляд за 60, думає, що кажу щось йому, доводиться пояснити ситуацію. – У нього ПТСР, – ставить діагноз таксист. – А ви звідки знаєте? – Я професіонал. Психіатр-нарколог. Тільки десять років вже не практикую. Забрали ліцензію в мене. – А відновити її не можна? – Так я виграв суд у Страсбурзі, ЄСПЛ. Але в Україні його рішення не імплементуються. Гроші у них я вирвав зубами. Прийшов в Мін’юст – він імплементує рішення ЄСПЛ – а вони мені: “”Напишіть заяву в електронному вигляді”. А я: “Яку заяву? Он у мене “жужик” [стара мобілка], компа немає, нічого немає, пограбували мене”. Користуючись своїми знаннями, удав психа. Влаштував їм істерику, кричав на … Read entire article »

Під час короткого відрядження до Києва стала свідком такої сценки. Станція метро, турнікети, повз контролерку в будочці намагається пройти військовий з посвідченням УБД. Десь років 45-50 йому, і видно, що з фронту. А за пазухою в нього – собака, тільки голова стирчить. Безпорідний, розміром десь із таксу. Контролерка не пропускає його з собакою. Каже: не положено, тут всюди камери, відійдіть, будь ласка, від турнікетів, мене з роботи звільнять. – Собака з фронту, – каже військовий. – Зрозумійте, мені треба відвезти її додому. – А мені треба залишитися тут працювати, – відповідає контролерка. – Мене покарають, якщо пущу вас з собакою. Я в цей момент вже пройшла турнікети і зупинилася, хотіла повернутись і просити за військового, щоб його пропустили. Але моя допомога не знадобилася. Жіночка відвернулася до іншого пасажира, і в цей момент військовий з собакою перестрибнув через … Read entire article »

Цікаво було б провести таке дослідження, серед чоловіків різних соціальних прошарків (окрім військових): людям пропонується поїхати, скажімо, в Африку ловити там для зоопарків левів, слонів, крокодилів чи отруйних змій. Зарплата – 5 тис доларів на місяць, плюс щедрі виплати й компенсації в разі травм чи загибелі. Вкрай важливо, щоб люди повірили в реальність цієї пропозиції, не сприйняли її як “розвод” чи “замануху” для чогось іншого, а також не розглядали її як можливість перетнути держкордон України, а потім втекти чи просто відмовитись їхати в Африку. Таке дослідження показало б відсоток чоловіків, готових ризикувати життям за гроші та інші “плюшки”. Здається мені, що й тисячу охочих по всій Україні не навербували б. Відсоток людей, готових добровільно ризикувати життям – за гроші, з патріотичних міркувань чи просто в силу авантюризму – в усіх … Read entire article »

Цікаву історію дізналася, про знайомого, бійця ДУК ПС, якого трохи пам’ятаю з 2014-го. Розповів інший знайомий правосєк, який зараз лікується від поранення. Виявляється, той хлопчина потрапив до тюрми за убивство поліцейського. Судячи з вироку – отримав лише 10 років – поліцейський був не при виконанні. Вочевидь, “битовуха”, втім, подробиць не знаю. Відбував покарання у Бердянську, встиг відсидіти 2,5 роки. Коли росіяни наближалися до Бердянська, керівництво колонії відчинило камери і сказало засудженим: “Рятуйтеся, хто як може”. Половина в’язнів добровільно залишилися в тюрмі чекати росіян, решта чкурнули хто куди. Мій знайомий дістався Запоріжжя, дійшов до першого-ліпшого військкомату і нині вже майже два роки воює. При всій величезній повазі до Головкома я не згодна з ним в питанні щодо залучення до війська засуджених. Про гвалтівників, педофілів, серійних убивць, тяжких рецидивістів тощо не кажу, ці … Read entire article »

Замість “підсумків року” чи святкових картинок буде тут зараз моя доморощена аналітика і прогноз на наступний рік. Отже, по пунктах. 1. Наша велика війна почалася дуже дивно – до неї абсолютно ніхто не готувався. От, наприклад, напад нацистської Німеччини на СРСР – Гітлер готувався напасти на Сталіна, Сталін на Гітлера, перший випередив, нормальна ситуація. А у нас – Україна і Захід не готувалися взагалі. Путін готувався швидко і тріумфально зайти в Київ, розігнати дурних незгодних [пейоративна назва українців] кийками і поміняти владу на проросійську. Роботи максимум на тиждень. Зіткнувшись з реальністю, він почав готуватися до великої затяжної війни. 2. Диктаторські і авторитарні режими мають велику перевагу над демократіями “на короткій дистанції” – коли треба швидко прийняти і втілити в життя рішення, пов’язані зі значними витратами. Їм не треба проводити консультації, влаштовувати засідання … Read entire article »

Це історія про малюнок, репродукції якого тут не буде. Знайомий військовий попросив намалювати портрет його мами. Хоче зробити їй сюрприз. Подарунок мамі – то святе. Присилай фото, пишу. Присилає. Мама справжня красуня, до того ж у гарній сукні й при зачісці, бо фото зроблене на весіллі в родича. Але є одна проблема. Фото – групове, на повний зріст, ще й зроблене трохи здалеку, ще й, звісно, отримане через месенжер. Тобто, обличчя мами розміром, в кращому разі, з мій ніготь і при спробі збільшити розпадається на квадратики. А мені з цього малювати крупний план на А4. Це фото не підходить, пишу, дуже маленьке. Спробуй знайти крупний план, де добре видно деталі обличчя, або хоча б фото в оригінальній роздільній здатності. Але інших фото немає. І попросити маму прислати він не може, бо … Read entire article »

Ой, що зараз у мене було. Вуха горять. :))) Поїхала з села, де у нас ППД, до міста – в аптеку і на Нову пошту. Сіла в автобус – і згадала, що забула гроші. Проїзд коштує 20 грн. Пояснюю ситуацію водію, питаю, чи можна скинути йому на картку. Він: “Ви що, смієтесь? Поїдете назад – віддасте”. Ну, і де мені ловити потім цей автобус? А жити з боргами – не можу, миру кінець, поки не віддам, не живу спокійно. Додумалась звернутися до пасажирів, щоб хтось заплатив за мене, а я йому скину на картку. Миттєво троє пасажирів, що їхали окремо – жінка з дитиною, молода дівчина і хлопець – порилися по кишенях і назбирали мені дрібними купюрами і монетами оту двадцятку. Гроші на картку не взяв ніхто. Почувалася, ніби нажебракувала :)) Соромно … Read entire article »

Вражаючу історію розповіли мені. В однієї самотньої бабусі були дві улюблені кицьки. З умовно близьких людей була в неї племінниця, що жила далеко, і сусідка, яка час від часу допомагала старенькій з прицілом успадкувати її невеличку квартиру. Бабуся запропонувала племінниці, що заповість квартиру їй, з умовою, що та після її смерті візьме до себе кицьок і буде добре їх доглядати. А племінниця ніколи не тримала тварин, не хотіла возитися з кішками, а додаткового житла, вочевидь, не потребувала гостро. Тож як чесна людина вона відмовилась від цієї угоди. В результаті квартира дісталася сусідці, яка пообіцяла догледіти кицьок. Буквально в день бабусиної смерті вона викинула обох на вулицю. Племінниця приїхала на похорон, дізналася про долю кицьок і забрала обох до себе. Вона відмовилась від квартири, щоб не мати цих кішок – але не … Read entire article »