Як, мабуть, багато хто знає, я противниця фемінітивів, окрім тих, що вже стали мовною нормою і не ріжуть вухо, на кшталт “лікарка”. Цілком свідомо намагаюся їх не вживати і вважаю, що найвища повага до професіонала – це коли його стать взагалі не згадується. Є фемінітиви, які виглядають природно: кухарка, кравчиня, продавчиня тощо. Спочатку я думала: це тому, що ці професії “народні” і ними здавна займалися жінки. Нібито на підтвердження цієї версії – два слова з подібним звучанням: “продавець” і “видавець”, при цьому “продавчиня” звучить нормально, а “видавчиня” – майже словесний монстр. (Хоча й не дотягує трохи до таких покручів, як, наприклад, “науковиця” чи “політикиня”). Але ж ні. Беремо два слова з подібним звучанням, які обидва означають людей з вищою освітою, інтелігентних професій: “режисер” та “інженер”. Але “режисерка” звучить … Read entire article »

Подивилася відеоблог Стерненка на тему трагедії на Житомирщині. Як ми знаємо, орендар ставка застрелив сімох людей, майже всі вони АТОшники, після цього низка ЗМІ і проросійських блогерів поширили інформацію, що загиблі нібито були рейдерами або рекетирами. Стерненко досліджує, звідки взялася ця інформація, адже правду можуть знати лише двоє: підозрюваний у вбивстві і єдиний вцілілий гість. Версії гостя ми не знаємо, а підозрюваний в суді сказав лише те, що був тверезий і стріляв тому, що у нього вистрілили. Не претендуючи на істину, бо мене там не було, скажу, що схиляюся до версії побутової сварки, без політики і без рекету, бо рекетири навряд чи приїхали б таким натовпом і навряд чи влаштували б п’янку “на робочому місці”. Решту має встановити слідство під пильним контролем громадськості. А я зараз … Read entire article »

Прочитала інтерв’ю екс-віце-прем’єра РФ Альфреда Коха Гордону, в якому він, зокрема, радить Україні піти шляхом Фінляндії, яка у 1940 році віддала СРСР частину своїх територій і стала натомість процвітаючою державою. Кох нагадав, як під час війни 1939-1940 років Радянський Союз окупував Виборг, потім фіни виступили на боці Гітлера і повернули свої території. “Потом Сталин Гитлера побеждает – финны опять отступают на ту границу, о которой они договорились со Сталиным в 40-м. И условно говоря, в 1944–1945 годах у Маннергейма дилемма: либо настаивать на том, чтобы Сталин вернул все эти земли, которые, так сказать, исконно финские, либо смириться с этим, зафиксировать факт, который есть, и жить дальше”. На думку Коха, якби Манергейм обрав перший варіант, це було б помилкою, адже власних сил відбити ці території у Фінляндії не було, англійці з американцями не … Read entire article »

Голова адміністрації одного райцентру був у сусідньому місті на дні народження в бізнесмена. Невдовзі той бізнесмен помер від коронавірусу. Після того голова райцентру не самоізолювався, і навіть коли в нього піднялася температура, проводив наради, а на 9 травня – з температурою – їздив і вітав ветеранів. Станом на зараз у нього підтверджений #COVID19. Вважаю, що якщо хтось зі старих помре від ковіду, цього чиновника слід віддати під суд і “закатати” по повній. А всім, до кого реально достукатись, треба ще раз нагадати: послаблення карантину викликане економічними, а не епідеміологічними чинниками. Пандемія не йде на спад, а після послаблення карантину темпи її поширення прискоряться. Перекладаючи простою мовою – без крайньої потреби нєфіг шастать. … Read entire article »

Моє покоління застало ветеранів Другої світової ще повними сил нестарими пенсіонерами. Це наші дідусі і бабусі. Вони пишалися тим, що були фронтовиками, а ми були допитливими дітьми, яких усе цікавило. Ми дико заздрили їм, бо були впевнені чомусь, що нічого цікавого за життя нашого покоління вже не трапиться :). Мабуть, це світовідчуття підсвідомо передалося нам від батьків, чия молодість прийшлася на десятиліття застою. Я бігала з іграшковим автоматом і гралася з бабусею “в поліцая”. Поліцай проводив допит полоненого партизана, потім, зазвичай, партизанові вдавалося втекти. Обидва мої діди пройшли Сталінград. Обидва мали вищу освіту, принаймні один володів словом не гірше за мене. І жоден не залишив ані рядка записаних спогадів. Мамин батько помер до мого народження, але батьків тато дожив до 90 років – і нічого не розповів мені про війну. І батькові … Read entire article »