… Read entire article »

Російські пропагандисти намагаються нав’язати нам думку, що “всьо пропало”. А наші, не розуміючи, звідки вітер дме, частенько це підхоплюють. Зокрема, зараз таким чином нав’язується думка, що “Україна не в пріорітеті у Трампа”. Мається на увазі, що якщо це правда, ми маємо негайно здаватися Росії. Це таки правда. Але замовчується той факт, що і Росія не в пріоритеті у Трампа. Більше того, страшну річ зараз скажу: наскільки я розумію психологію таких людей, у нього і Сполучені Штати не в пріоритеті, принаймні, зараз. У Трампа в пріоритеті – як залишитися при владі і не впіймати імпічмент за всі свої минулі забавки у Росії і з Росією. Для цього він робитиме… що саме? А просто: те, що вважатиме найбільш доцільним. Усі його вислови періоду виборчої кампанії взагалі можна не враховувати, бо він тоді був “Обамою навпаки”, тобто, … Read entire article »

9.01.2017 р. о 6:00 військовослужбовці ОЛПЗ “Вольф” УДА у кількості двох осіб відбули з місця дислокації підрозділу на планову ротацію. До автобусної станції у місті N, що знаходиться у 4 км. від місця дислокації підрозділу, військовослужбовців у якості бійця прикриття супроводжувала рядовий Ефка. Під час відбуття рейсового автобусу боєць Ефка отримала наказ повертатися у розташування. Однак складні погодні умови (під час очікування автобусу пішов сильний сніг, який засипав усі сліди), неознайомленість бійця Ефки з місцевістю та відсутність засобів навігації завадили їй це зробити. Військовослужбовець збилась із заданого курсу. У ситуації, що склалася, після кількох безуспішних спроб повернутися на маршрут, військовослужбовцем Ефкою було прийнято єдино правильне рішення: зв’язатися із найближчою військовою частиною для допомоги в отриманні координат заданого маршруту. Для цього вона налагодила контакт із людьми у військовій формі і прослідувала … Read entire article »

Чи не в половини наших фронтовиків є більш або менш близькі родичі у Росії. У 99% випадків це вата ватою. Іноді стосунки між близькими людьми уриваються, іноді вони продовжують спілкуватись, запровадивши табу на політичні теми – “щоб не посваритись”. Розповідає немолодий солдат ЗСУ, родом зі сходу України, російськомовний: – Ми з сестрою росли разом, усе робили разом. Рано залишились без батьків і були дуже близькі. Щось у неї сталось, якась проблема – зразу до мене біжить. Потім вона вийшла заміж у Росію. Я часто їй дзвонив, вона дзвонила, в гості один до одного їздили… Вона нормальна була, адекватна, завжди. А потім почалася війна, і я пішов добровольцем на контракт, а вона почала мені розказувати про “хунту”, “карателів”, “розіп’ятих дітей” і “наших там нет, это вы сами”. Брат з сестрою зберегли стосунки, вирішивши … Read entire article »

…І ще про одну зустріч я вам не розповідала. Була нещодавно міні-нарада у Провідника: Перший, керівник медслужби Яна Зінкевич, командир легкопіхотного загону “Вольф”, ну, і я. У зв’язку з нещодавнім загостренням на фронті у Госпітальєрів дуже багато роботи, медичні бригади працюють одночасно по всій лінії фронту, люди виснажені, частину Яні довелося відпустити на свята… Між іншим, Яна, яка два місяці тому народила дитину, вже сама виїздить до своїх Госпітальєрів на передові позиції, керує й допомагає. Решта – це таке, не для Фейсбуку, звіт по минулих фронтових операціях і планування майбутніх. Але б бачили ви оцю трагікомічну ситуацію, абсолютно типову для добровольчого руху: усі мають проблеми зі здоров’ям, усі відмовляються залишити війну, і всі про всіх, крім самого себе, сподіваються таємно, що Провідник своїм наказом зажене лікуватися. А Провідник сам такий. У … Read entire article »

* * * Запах диму, сніг і старе село, І дорога, і ми на ній. Це усе зі мною уже було, Та забулося на війні. Хто, коли, із ким і куди ішов, Постирали багато літ. У рифлених відтисках підошов Проступали вода і лід. Пахло димом, сирістю, і чомусь Терпли плечі від вантажу. Це десь там я, мабуть, і зупинюсь І майбутнє наворожу. Переламаний вибухами садок, Стукіт серця, азарт і злість – Я війну пережила задовго до, А тепер мене побут їсть. Та як давній запах, старий мотив – Не згадав би, якби схотів – Накладається пам’ять передчуттів На реальність без відчуттів. Мокрий сніг вкладається на ріллю, Пахне димом і дежавю. Я в слова ці запахи переллю, Якщо вийду і доживу. Олена БІЛОЗЕРСЬКА грудень 2016 … Read entire article »

Знаєте, незважаючи на війну, негаразди з економікою і не зовсім тих (або зовсім не тих) людей при владі – наша країна потихеньку рухається у правильному напрямку. Є один ненауковий, але безвідмовний критерій, за яким це видно. У наших умовах такі речі вимірюються не стільки економічними чинниками, не стільки прийняттям і загальним дотриманням якихось правильних законів – скільки поступовим “олюдиненням” суспільства. Зменшенням хамства у побуті, в магазинах і громадському транспорті – а його таки стає менше. Збільшенням кількості ситуацій, коли незнайомі люди йдуть один одному назустріч, і так далі. Взяти, приміром, одну з найбільш одіозних соціально-професійних категорій – ментів-ДАІшників. Їх не люблять, про них розповідають анекдоти (“подарували колезі на 40-річчя знак “40”) – не просто так, ясна річ, розповідають. Але ось нещодавно мені довелося удвох з побратимом проїхати у справах фактично дві … Read entire article »

– Ось з цього ліска на нас вийшов здоровенний кабан. Ми його застрелили, з 5,45, одиночними. Ой, скільки м’яса було! По всіх позиціях розвезли. Розказую, як взимку 14-го на Водяному до нас у ставок прилетіли дві міни – так само розвозили по всіх позиціях рибу. А потім на розтяжці підірвався молодий кабанчик. Вояки поклали його на бетер, накрили брезентухою і повезли в свою располагу. Привезли тушу під скривавленим брезентом, усі збіглися, перелякані: “Хлопці, куди ви влетіли?” – а там м’ясо! Усі сміються. Показують, який здоровий був “їхній” кабан. – А ти не перебільшуєш трохи, а, друже? Може, не такий, а трооошечки менший? – Та я зараз покажу! – І лізе у мобілку. На екранчику усміхнений бородань показує “козу” на тлі впольованого кабана – таки величенького… – Це мій друг. Він загинув три … Read entire article »