У романі Анн і Сержа Голон про Анжеліку є епізод з дитинства головної героїні. Літня годувальниця розповідає дітям страшилки з історії їхнього краю – про різних кривавих убивць і душогубів. Старий слуга, відставний солдат, дорікає їй за це. Годувальниця радить йому не прикидатися ягням, а згадати, скільки він під час своєї служби спалив хат разом з їхніми мешканцями, повісив селян і згвалтував жінок. “Як і всі, як і всі інші, тітонько, – відповів колишній солдат. – Така є солдатська доля. Така вона, війна. Але в житті цих дівчаток не повинно бути нічого, окрім ігор та веселих історій”. Я це до чого згадала. Товаріщу Сталіну і його наступникам вдалася одна неймовірна річ: прирівняти боротьбу зі своїм режимом до злочинів проти людства. Насправді у ті часи те, що сьогодні визнається злочинами … Read entire article »

Припустимо, ви стали свідком того, як зі страшним скандалом розлучається подружжя. Вони не можуть поділити майно і дітей; вони публічно звинувачують один одного в найтяжчих гріхах і найпідліших вчинках; вони наговорюють дітям, родичам і знайомим один на одного; вони виставляють один одного мало не вселенським злом. Дійшло вже й до мордобою, в який були втягнуті й родичі. А ви дивитесь на них і думаєте: мабуть, ці двоє не такі вже й погані люди, просто в них образа і гнів говорять. Зрештою, колись вони кохали один одного. В них спільні діти і спільне минуле. Їм би приборкати свої емоції, і якщо не помиритись, то хоча б сісти за стіл переговорів, домовитись і розійтися цивілізовано. А якщо один з них – ваш діловий партнер, то думка про те, що “всьо не так … Read entire article »

“Трубопровід пневмопошти тихо видихнув у приймальну чашку патрон розміром з олівець. Сигнальний дзвінок дзенькнув і замовк. Язон дінАльт… відчув, як усередині все напружилось. У чашці лежав не офіційний бюлетень і не повідомлення від адміністрації готелю, а запечатаний особистий лист” . Цими словами починається роман Гарі Гарісона “Deathworld”, написаний у 1960 році. Так відомий фантаст уявляв собі тоді пошту майбутнього. Але я зараз не про Гарі Гарісона, а, зокрема, про Віталія Портнікова. З яким я цього разу не згодна. Він сказав нещодавно, що ця війна триватиме мало не вічно, бо Росію неможливо окупувати. Бо, мовляв, якби в кінці Другої світової з якоїсь причини неможливо було взяти Берлін, то там залишився б правити Гітлер, і капітуляцію б не було підписано. Всезагальна помилка тих, хто намагаються робити прогнози – від фантастів до серйозних експертів – … Read entire article »

Я рада, що азербайджанці повернули собі Нагірний Карабах. І до азербайджанців, і до вірмен ставлюся однаково добре, представники цих націй, що мені траплялися, були порядними людьми. Але я радію тому, що “почав закінчуватись” оцей тридцятирічний період “невизнаних республік”, існування яких було можливим виключно тому, що Росія привласнила собі статус “Верховного Судії” і підтримувала оті квазі-держави як постійні джерела напруження в регіонах, за принципом “розділяй і володарюй”. Якби Вірменія не спиралась стільки років на Росію, конфлікт з Азербайджаном за Карабах розв’язався б уже давно, і, скоріше за все, мирним шляхом. Бо у Вірменії слабший воєнний потенціал, вона розуміє, що у відкритій війні прогрАє Азербайджану, а для Азербайджану навіть переможна війна – це все-таки великі небажані втрати. Отже, розуміючи ці дві обставини, опоненти мали всі шанси домовитись і розділити території без збройного конфлікту. Але … Read entire article »

Передісторія така. Росіяни зняли пропагандистський ролик, що агітує служити в армії. На ньому здоровезний мускулястий тип з квадратною щелепою без сорочки виконує фізичні вправи на снігу. Побачивши цей ролик, американський сенатор написав на своїй сторінці: “Holy crap. Perhaps a woke, emasculated military is not the best idea….”” Фраза сенатора була частиною англомовної статті, яку мені треба було перекласти українською. Для своїх, бо там ішлося в т.ч. про наш підрозділ. Перекласти цю фразу виявилось непросто. Погугливши, я дізналася, що слово woke, крім загальновідомого значення “прокинувся”, має ще одне: попередження про присутність у чомусь (статті, фільмі, спільноті, тематичному форумі тощо) дискримінації – найчастіше расової, і боротьби з нею. Я розуміла, що хотів сказати сенатор: що не всі військові виглядають як той лоб із реклами, що вони відрізняються за статтю, расою, віком, фізичними параметрами тощо. Але як це … Read entire article »

Одна міська пенсіонерка, хай буде Тамара, купила собі хату в селі “під дачу”. Як тільки вона з’явилася на своєму новому подвір’ї, до неї одразу ж стали приходити сусіди. Приносили гостинці, як годиться – “від нашого стола вашому столу”, дарували розсаду, навчали якихось премудрощів з питань саду й городу, пропонували дружбу і допомогу. Тамара в захваті розповідала своїм міським друзям, які прекрасні люди живуть у цьому селі, які вони щирі і справжні. Все змінилося, коли Тамарині сусіди зробили собі літню душову. Вони поставили її впритул до її городу, ще й на підвищенні – в результаті мильна вода текла на її город, псуючи грядки. Вона ввічливо попросила їх якось виправити цю ситуацію. Вони підняли крик: “А що, а чим воно заважає?” і т.д., і нічого міняти не стали. Скінчилося тим, що всі сусіди з нею … Read entire article »

Жила собі одна жінка, назвемо її Тетяною. За професією вона була інженером, і мала хобі – кулінарію. Дуже смачно готувала, любила це діло і пишалася цим. У молоді роки Таня, щоб підзаробити трохи грошенят, влаштувалася куховарити у будівельний загін. Всього там було чотири кухарки, дівчата працювали по дві, позмінно, добу через добу. У перший робочий день Тетяні та її напарниці не пощастило – щось чи то пригоріло, чи, навпаки, виявилось сире, чи пересолене – так буває. Хлопці їли через силу, крутили носами і лаяли кухарок. Тетяна, перфекціоністка за характером, дуже переживала через цю невдачу. І вирішила виправитись. Всі наступні зміни вона зі шкіри вилазила, щоб хлопчикам було смачно. Готувала не просто якісно, а ще й з вигадкою, робила щоразу нові страви – то голубці, то фаршировані перчики, пекла пироги і робила … Read entire article »

Бабкін пост. Про те, куди цей світ котиться 🙂 Монтувала я днями відео про наш бойовий виїзд. Показати його вам, на жаль, зможу дуже нескоро – можливо, вже після війни. І знадобилася мені музика, щоб усе було “по красоті”. Така, щоб було в ній щось романтичне, пригодницьке, адже виїзд був веселий і без втрат, ще й з красивенними кадрами природи, заходу і світанку сонця тощо. Пісню підбирала довго, бо вона мала бути: а) не російською мовою; б) мені до душі. Коротше, викручуйся, як знаєш 🙂 Порадилась з побратимами – вони напихали мені якийсь іноземний “мрачняк”, від якого в мене вуха пов’яли. В результаті, обрала я пісню “Арго” грузинського композитора Олександра Басилая. Вона була лейтмотивом до пригодницького фільму “Аргонавти”, що вийшов на екрани у 1986 році. Існує її виконання російською і грузинською … Read entire article »